Домой Без политики Не піду туди більше. «Крутилася на уроках», «Голосно розмовляла» кричали червоні написи...

Не піду туди більше. «Крутилася на уроках», «Голосно розмовляла» кричали червоні написи зі знаками оклику…

670
0
ПОДЕЛИТЬСЯ
Mother scolding her daughter, kid,kids, parent, parenting, child, children, adult, scold, discipline, yell, trouble, family, mom, dad, daughter msnbc stock photography

«Крутилася на уроках», «Голосно розмовляла», «Перебивала вчителя», «Не підготувалася з предмета» кричали червоні написи зі знаками оклику. Галина Іванівна гортала сторінки шкільного щоденника доньки. Потім підняла на неї очі.

Настя почала ридма ридати: «Не піду більше в школу! Не хочу вчитися у Тамари Петрівни! Вона до мене чіпляється!» До розумної, жвавої, допитливої Насті в селищній школі з молодших класів ставилися добре. Начитана, ловить все з льоту, і водночас не засушений «ботанік»: танці, конкурси, навіть літературні спроби – її вірші час від часу друкувала районна газета. Батьки тільки раділи такій захопленості доньки.
У своєму підлітковому віці дівчинка почувалася цілком комфортно. Їй подобалося блиснути своєю різнобічністю, начитаністю, тішило, коли центр уваги переміщувався на неї, нехай це було й на уроці.

Обливання холодним душем почалося, коли на восьмому році навчання класи поділили на гуманітарні та природничо-математичні. До «гуманітаріїв», куди, звісно, потрапила Настя, прийшла нова вчителька історії – сувора й вимоглива і до знання свого предмета, і до дисципліни, а непосидюча Настя дратувала й заважала вести урок. Тим паче, коли намагалася показати свої знання й ставила вчительці одне за одним запитання.

Щоденник почав рясніти зауваженнями. Дівчинка боялася показувати його вдома, та батьки й не перевіряли – звикли до її відмінного навчання, прихильного ставлення до неї. А що донька надміру рухлива, то вважали, що діти такими й мають бути. Тим часом Настя приходила зі школи дедалі більше пригніченою, тихо робила уроки, іноді плакала. У ній відчувалася постійна внутрішня напруженість. На всі запитання «Що сталося?» відповідала, що все гаразд.

Мати губилася у здогадках – може, це той перехідний вік розпочався, якого всі так бояться, або перше кохання наздогнало, а вони ні сном ні духом, і донька ж нічого не каже, мовчить, і край.

Галина Іванівна вже обмірковувала, як поговорити спочатку з класним керівником, аби з’ясувати причини раптової зміни в поведінці доньки, коли саме зустріла на вулиці Настину однокласницю:

– Тьотю Галю, а я до вас. Тамара Петрівна переказала, щоб ви якось відреагували на її зауваження, а то вона пише-пише в щоденник

Тоді, за переглядом численних знаків оклику, й відбулася розмова з донькою.

– Історичка постійно мені рота затикає, каже, що я тут не найрозумніша, – гаряче почала Настя. – Коли я уточнюю щось, їй здається, що хочу показати свою перевагу над нею. Я вже й мовчу, та вона все одно знаходить, до чого причепитися – не так сиджу, не так розмовляю, засміялася – легковажна, не сміюся – напиндючена. То їй спідничка моя дуже коротка, хоча бачила б ти, в яких у нас ходять, то

– А до інших як ставиться?

– Якщо сидять тихо, хоча й знає, що вони під партою грають у телефоні, то вони хороші. Питає їх менше, а оцінки ставить кращі. А в мене інколи питає й таке, що ми і не вчили з історії. Або якісь додаткові дати, а я їх узагалі погано запам’ятовую, то навіть якщо все розповіла, а дату якусь не сказала – все, погано.

– Ну то, може, вона просто вимогливий вчитель, і добре, що від тебе хоче більшого – краще будеш знати предмет?

– Ні, вона просто прискіпується!

– Спробуємо розібратися, може, це лише твої емоції. Тільки поки що не гарячкуй і не відповідай взагалі на якісь випади, просто мовчи. Поки не зрозуміємо, що до чого.

Галина Іванівна ретельно готувалася до розмови. Навіть запитання на аркушику собі записала, щоб нічого не забути і не збитися зі спокійного обговорення на емоції. Тамара Петрівна, беззаперечно, мала рацію в тому, що надто «гучне» поводження учнів (і не одного!) на уроках, невчасні запитання відволікають учителя, збивають з думки, заважають логічно викладати матеріал. У школі слід дотримуватися певних правил, і не стільки демонструвати себе і провокувати, скільки поглинати знання.

Галина Іванівна пообіцяла детально обговорити все з Настею і спрямувати ситуацію у позитивне русло. Однак тривале приховування донькою неприязного ставлення до неї зіграло не на їхню користь. У вчительки вже склалася своя думка і бачення ситуації, вона сказала, що навряд чи зможе й надалі терпіти таку поведінку дівчинки, нехай то й просто надмірний підлітковий тeмперамент.

Порадившись удома, вирішили, що головою муру не прoб’єш, а з точних дисциплін Настя теж непогано встигає, тож варто перейти до класу математичної спрямованості, добре, що є така можливість. А більше освічуватися «гуманітарно» можна й самотужки, коли це в охотку, а не лише в межах шкільної програми.

Джерело

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here